Децентралізація виборів, або Порошенко і регіони

«Нам потрібні люди, які мають на місцях реальний вплив, лідери думки, здатні переламати ситуацію».

Так кілька місяців тому описував у розмові з УП суть стратегії переобрання Петра Порошенка один із членів його команди. Ця концепція має умовну назву «VIP-агітатори», і прямо зараз вона почала реалізовуватись.

Відбулося це доволі непомітно, в одній з найбільш віддалених від Києва областей – Волинській.

23 березня в Луцьк приїхав президент Порошенко та призначив новим главою Волинської ОДА Олександра Савченка. Ця подія так би й лишилась банальною регіональною новиною, якби не була частиною набагато більшого процесу – підготовки до виборів.

Розв’язати руки президенту

Комусь може здатись, що за рік до дати голосування ще рано говорити про вибори. І цей сумнів буде справедливим щодо всіх потенційних кандидатів, за винятком одного – чинного президента.

Порошенко мусить тепер починати підготовку до виборів. Не тому, що він якийсь особливий чи у нього найгірші шанси. Головна причина раннього старту в тому, що Петро Олексійович – уже президент.

Коли ти умовна лідерка умовної опозиції, то тобі немає куди квапитись. Можеш тихо налагоджувати діалог з олігархами, запрошувати на розмови колишніх партнерів, які у хвилевому «помутнінні» подружилися з Порошенком.

Коли ж ти чинний президент, то маєш в рукаві вельми вагомий козир – величезний держапарат. Це дуже цікавий інструмент, здатний перетворити усе хороше в країні на твою особисту #перемогу.

Але ця сила президента є одночасно і його слабкістю. Держапарат дуже неповороткий, лінивий і майже не здатний до блискавичних реакцій на «гарячі» ситуації. Інколи, йому легше дочекатись нового президента, ніж виконувати команди діючого.

Зрозуміло, що така ситуація Порошенка не задовольняла. Тому президенту потрібен був дієвий інструментарій для того, що перетрусити свою вертикаль по всій країні.

Так восени минулого року у Раді з’явилися зміни до закону про держслужбу. Тоді Порошенко повернув собі право звільняти й призначати голів ОДА та РДА в обхід конкурсів.

Приблизно тоді ж команда президента почала предметні переговори з впливовими депутатами-мажоритарниками про спільну роботу в регіонах.

«Вони кажуть, що от, ми даємо вам всю владу в області, можемо тепер легко поставити і губернатора вашого. Але ви тоді працюєте на перемогу Порошенка. І офіційно, не збоку десь. Заходьте, очолюйте штаби і поїхали», – розповів УП один із депутатів, з якими така розмова велась.

Два начальники

Але швидкого старту не вийшло. На заваді вирішення регіональних питань стали суперечки в центрі.

Згідно із законом, навіть виправленим, між призначенням глави ОДА і Порошенком є проміжний бар’єр – Кабмін. Уряд має погодити кандидатуру, запропоновану президентом.

Зазвичай це було формальністю, адже вертикаль ОДА – вотчина глави держави.

Але прем’єр Володимир Гройсман, як це часто трапляється, не захотів бути статистом у великій грі Порошенка.

Вперше про підготовку призначення Савченка главою Волинської ОДА УП стало відомо ще перед Новим роком. Тоді співрозмовники в БПП і «Народному фронті» розповіли, що Порошенко вирішив зробити ставку на Волині на впливову бізнес-групу «Континіум», лідером якої після трагічної загибелі Ігоря Єремєєва став його партнер, депутат Степан Івахів.

Річ у тім, що за останні роки Волинь поступово перетворюється на «удільне князівство» бізнес-партнера олігарха Ігоря Коломойського Ігоря Палиці.

Після останніх місцевих виборів Палиця, який є лідером місцевого «УКРОПу», сколотив більшість в облраді й сам же цей орган очолив. Більше того, більшість медійного ринку області також сконцентрована в руках бізнес-партнера Коломойського.

Як наслідок, у листопадових соцопитуваннях Волинська область стала єдиною на Західній Україні, де у другому турі перемагала Тимошенко. Хоча точніше сказати – Порошенко програвав.

Єдиною силою, яка має політичні і фінансові ресурси, щоб протистояти Палиці на Волині, є якраз група «Континіум» Івахіва. До нього Порошенко й звернувся з проханням про «взаємовигідну співпрацю».

За даними УП, спершу Івахів запропонував зробити губернатором свого колегу у Раді по групі «Воля народу» Сергія Мартиняка. Останній так само обирався по округу на Волині й є власником великої компанії «Пан Курчак», яка займається розведенням курей.

Але поки кандидатуру Мартиняка погоджували, він сам передумав.

«Там же на Волині вся медійка належить Палиці. Стати губернатором – це опинитись під постійними атаками преси, а Мартиняк – бізнесмен, воно йому треба?», – пояснив УП мотивацію колеги один із депутатів «Волі народу».

Після цього і з’явилась кандидатура Олександра Савченка. Її Івахіву, за даними УП, запропонував голова групи «Воля народу» Ярослав Москаленко.

До недавнього часу Савченко був працевлаштованим у Київській ОДА. Він був першим заступником чинного губернатора Олександра Горгана, якого сам Москаленко називає своїм «вихованцем».

Крім того Савченко встиг попрацювати з Юрієм Луценком, коли той був міністром внутрішніх справ, і брав активну участь у першій війні Порошенка проти Коломойського, коли в олігарха забирали контроль над компанією «Укртранснафта».

Попри це кілька місяців його кандидатура пролежала в Кабміні.

«Порошенко сказав Івахіву, мовляв, сходи до Гройсмана, скажи, що це твоя людина і попросити не тягнути. Степан сходив, сказав, але нічого не просив. От воно і тягнулось», – розповів УП один із «одногрупників» Івахіва по «Волі народу».

Фактично, зі звичайної формальності прем’єр-самостійник зумів зробити дієвий інструмент впливу.

«Ну що, Гройсман їм сказав, що, мовляв, хочете Савченка? Добре. Але хай він до мене приїде і хоч поговорить. Він має розуміти, що начальників у нього два», – пояснив УП логіку прем’єра один із волинських депутатів.

Сам Івахів у коментарі УП визнав, що має добрі стосунки із Савченком.

«Ми знайомі. Стосунки хороші. Достатні для того, щоб спільно працювати на користь Волині», – сказав депутат.

Натомість на питання, чи пропонував йому президент чи люди з його оточення офіційно увійти в президентську силу й очолити обласний штаб, Івахів відповів ухильно.

«Розмов, про які можна говорити, що вони мають статус офіційних, ще не було», –сказав депутат.

(Епі)центр Хмельницького

Але не Волинню єдиною. Фактично за такою ж схемою президент веде переговори з іншим впливовим мажоритарником з іншої області. Мова про власника мережі будівельних гіпермаркетів «Епіцентр» Олександра Герегу.

Він із дружиною завжди намагалась залишатись поближче до влади, хто б нею не був. Після років перебування у лавах «Партії регіонів» у новій владі Герезі місця не знайшлось. Але це не заважало нарощувати обороти в бізнесі. Зараз крім торгівлі родина Герег облюбувала ще й аграрний бізнес, головні активи якого зосереджені якраз у Хмельницькій області.

Крім того на останніх місцевих виборах створена Герегою регіональна партія «За конкретні справи» виграла вибори в Хмельницьку облраду. Тож для Порошенка ружба з Герегою — це «взаємовигідне партнерство».

Першою ластівкою цієї дружби стало те, що два тижні тому вихідець з команди Гереги Андрій Шинькович, який після виборів увійшов у фракцію БПП у Раді, став в.о. голови хмельницького осередку президентської партії.

Крім того, за даними УП від співрозмовників в Раді, АП та Кабміні, зараз ведеться узгодження кандидатури нового глави Хмельницької ОДА. Розглядають на цю посаду саме людину Гереги.

Серед найбільш імовірних кандидатів називають Вадима Лозового, який є лідером «герегівської» фракції «За конкретні справи» у Хмельницькій облраді та за сумісництвом – заступником гендиректора «Епіцентру».

Хоча ця кандидатура зараз лише обговорюється.

«Поки що немає ні заяви про відставку від діючого губернатора, ні заяви Лозового. Ще не ясно, що буде», – запевнили УП співрозмовники на Банковій.

Сам Герега на запитання, чи погоджена уже кандидатура Лозового, взагалі відхрестився від будь-яких переговорів.

«Призначення голів ОДА – виключне повноваження президента. Особисто я не зустрічався з президентом з кадрових питань і не спілкувався з ним щодо підтримки президентської сили на виборах, чи можливості приєднання до його команди», – заявив депутат на запитання УП.

Натомість УП достовірно відомо, що кандидатура Лозового знову зависла уже на стадії погодження з Кабміном. При цьому, до гри Гройсмана додалась ще й гра «Народного фронту», який не хоче віддавати Герезі всю владу в області.

Підготовка до виборчої кампанії стартувала. Про це тепер можна говорити майже напевне.

Стратегія VIP-агітаторів, яка кілька місяців тому озвучувалась президентською командою як проект, почала перетворюватися на реальність.

І хоч суть і деталі «великої стратегії» Порошенка з переобрання на другий термін поки залишаються нез’ясованими до кінця, механізм їхньої реалізації уже очевидний. Прізвища виконавців, які реалізуватимуть ідеї центру в регіонах, почали переходити з неофіційних розмов у тексти указів президента.

І, як запевнили УП в команді Порошенка, це «тільки початок».

Роман Романюк, УП

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *